14/04/2009 11:17
Щеплення – єдиний метод захисту малюка від інфекційних хвороб.
Останнім часом багато дискусій ведеться навколо питання доцільності планової імунопрофілактики. Дуже часто з`являються незрозумілі фільми, які не мають наукового підґрунтя і публікації проти щеплень з порадами, так званих, фахівців. Особливо прикро, коли такі поради дають лікарі-гомеопати, знахарі, травники, які ніколи не працювали у клініці і не бачили, до прикладу, дітей із дифтерією. Часто ці люди взагалі не мають ліцензії на такий вид діяльності.
  Це спричинило те, що батьки дезорієнтовані і практично не знають, як правильно себе повести. У багатьох випадках вони відмовляються робити щеплення дітям раннього віку. Це надзвичайно небезпечно, бо саме вони є  найчутливішою групою населення.
  Робити чи не робити своєму малюку щеплення  - це основне питання, яке постає перед кожною молодою мамою, тим паче, що останнім часом вони все частіше чують про можливість відмовитись від цієї маніпуляції.
  Впродовж останніх років значно побільшало батьків, які побоюються, а то й відмовляються робити будь-які щеплення своїм дітям. Проте, профілактична вакцинація досі вважається одним із найбільших досягнень медицини. Якщо ж батьки відмовляються від щеплень, то інакше, як прояв безвідповідальності це не можна трактувати.
  Метою проведення щеплень є створення умов несприйнятливості до інфекційних хвороб шляхом їхньої імітації. Для цього в організм малюка вводять ослаблений збудник хвороби. У відповідь на це організм починає виробляти захисні реакції й перемагає штучну хворобу, а «пам`ять» про неї залишається. Деякі вакцини вже з першого разу забезпечують організму стійкий імунітет. До них належать щеплення від кору та свинки. Рекордсменом за терміном дії імунного захисту можна вважати щеплення проти правця – понад 20 років.
  Нині наша держава забезпечує вакцинацію проти десяти недуг: туберкульозу, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту, гепатиту В, гемофільної інфекції, кору, краснухи і паротиту. Всі ці щеплення — безкоштовні.
Раніше ми використовували російські вакцини, а тепер все більше й більше  імпортного виробництва: бельгійські, французькі, нідерландські. Це ті вакцини, які використовує вся Європа. Всі закуплені державою вакцини відповідають встановленим в країні вимогам. У випадку, коли батьків не задовольняє якість вакцини, вони можуть самі її купити. Але при цьому має бути збережений температурний режим та інші умови її зберігання. 
Якщо взяти для порівняння інші країни, то, окрім передбачених українським календарем щеплень там ще проводять щеплення проти пневмококової інфекції, у деяких — щеплення проти менінгококової інфекції. Але ці щеплення там не безкоштовні.
Надзвичайно важливо зробити щеплення вчасно, згідно з національним календарем щеплень. Якщо перебіг вагітності у матері був без ускладнень, дитина народилася доношеною і в неї немає інших протипоказань до щеплень, то перше щеплення зазвичай робиться ще в пологовому будинку. Це вакцина проти туберкульозу, яку вводять дитині на 3-5-й дні після народження. Якщо в дитини є певні протипоказання до щеплення, то його виконують пізніше, через 2-3 тижні. Профілактичні щеплення – єдиний надійний засіб профілактики інфекційних захворювань.
  Незважаючи на те, що вакцинація давно стала визнаним у всьому світі способом профілактики інфекційних захворювань, далеко не всі батьки ставляться до вакцинації без упередження.
   Насамперед немотивована відмова від щеплень свідчить про низьку санітарну культуру населення. Часто люди не прислухаються до порад медичних працівників – людей компетентних, а діють лише відповідно до власних переконань, що найчастіше свідчить про недостатнє розуміння проблеми. Інша причина – релігійні переконання. Існують навіть спеціально розроблені буклети для роботи з релігійними людьми. Є й такі, які відмовляються від щеплень тимчасово, якщо стан здоров`я їхніх дітей викликає занепокоєння. Найчастіше батьки не погоджуються щепити дітей віком до року. Для забезпечення захисту населення від інфекційних хвороб з усіма батьками ведеться роз`яснювальна робота, і, як результат,  вже невдовзі вони погоджуються на імунізацію, позаяк розуміють, що це чи не єдиний найкращий варіант запобігання хвороби. Та й влаштуватись до дитячого садочка чи школи без усіх обов`язкових щеплень неможливо. А в разі відсутності щеплень у дорослих, відповідно до законодавства, їх мають право відсторонити від роботи.
  Саме завдяки вакцинації в Україні немає спалахів епідемії на хвороби, проти яких проводяться профілактичні щеплення. Дану ситуацію можна пояснити існуванням колективного імунітету. Це коли 95-97% населення країни мають щеплення проти тієї чи іншої хвороби. Якщо колективний імунітет менший за 95%, то рано чи пізно кількість хворих наблизиться до епідеміологічного порогу. І це ще раз підкреслює надзвичайну важливість планової імунопрофілактики.
  Ті, хто відмовився від вакцинації, живуть поки що за рахунок тих, хто щепився. Якщо дітей, які не щепляться, стане більше, розплачуватися доведеться нам усім. Тільки збудник знайде щілинку, тільки потрапить у ту вікову групу, ми матимемо спалахи інфекційних недуг. На жаль, багато людей зараз вважає, що краще, аби дитина перехворіла інфекційним захворюванням в дитячому віці, ніж зробити щеплення. Така думка — помилкова. Для організму це дуже серйозне випробування. Навіть при легкій формі захворювання можуть з`явитися ускладнення. І вони виникають не через день-два, а через рік і навіть багато років. Людина навіть не здогадуватиметься, що це наслідки перенесеної колись у дитинстві хвороби.
  Зрозумілим є те, що люди хочуть гарантій після проведення профілактичних щеплень. І такі гарантії є — це правильно зроблене щеплення, сертифікована хороша вакцина. А тому розумний підхід до підбору термінів щеплення, правильний підхід до підбору вакцини і правильний підхід до кожної дитини зокрема буде зменшувати і зменшувати  кількість післявакцинних реакцій та  ускладнень.
  Введення будь-якої з вакцин викликає у відповідь реакцію організму, яка іноді має клінічні прояви. Це так звані звичайні або нормальні вакцинальні реакції, які означають зміни в організмі, що стаються після введення тієї чи іншої вакцини. У більшості дітей виникає фізіологічна реакція на щеплення: почервоніння та затвердіння на місці введення вакцини, які швидко минають, може підвищитися температура тіла до 37-38,5 градусів за Цельсієм. Така реакція цілком природна і не потребує ніякого втручання. Якщо ж у дитини дуже висока температура тіла (вище 39 градусів), судоми, гострий напад головного болю, надмірна збудженість тощо, – це свідчить про ускладнення, і варто звернутись до лікаря.
  Щоб вакцинація відбулась успішно, батькам потрібно ретельно до неї підготуватись. Насамперед необхідно відвідати лікаря, що спостерігає дитину, аби впевнитись, що малюк повністю здоровий. Можливо педіатр вирішить проконсультувати малюка у невролога, імунолога, або скласти індивідуальний план імунізації. Для повноти інформації мамі потрібно спостерігати за дитиною декілька днів до щеплення, звернути увагу на її сон, настрій, апетит, стілець, температуру тіла тощо. Наприклад, якщо протягом цього часу батьки відмічатимуть неспокійний сон, поганий апетит, зміни у випорожненнях свого немовляти, то щеплення слід трохи відстрочити. В день запланованої вакцинації не слід вводити нові продукти харчування, а якщо дитина на грудному вигодовуванні, матері потрібно відмовитись від прийому «нових» продуктів. Потрібно намагатись обмежити контакт з хворими дітьми, аби запобігти захворюванню на респіраторні інфекції. Свою домашню аптечку необхідно поповнити жарознижуючими засобами.
  Більшість батьків, відмовляючись від щеплень, мотивують свої дії страхом перед ускладненням вакцинації. Але ми забуваємо, що небезпечними можуть бути будь-які медикаменти та і продукти харчування також, але ця небезпека є мінімальною, особливо в порівнянні з небезпекою самого захворювання. Так, наприклад ризик сильної реакції на щеплення від кору 1 на 1 000 000, а ризик померти від даної інфекції - 1 на 1000. Більшість мам не вагаючись відразу дадуть дитині парацетамол при підйомі температури тіла. Але мінімум з них ознайомляться з можливими ускладненнями даного препарату, а половина з них навіть не подумає про негайне звернення до лікаря. То невже завжди батьки виключно дбають про безпеку своїх малюків, чи відмова від щеплень є не що інше, як дань моді?
  Безумовно, коли ми проводимо щеплення, ми в незначній мірі ризикуємо станом своїх дітей. Коли ми не проводимо щеплення, ми в незрівнянно більшій мірі ризикуємо і їх здоров`ям, та навіть життям. Вибрати мінімальний ризик – це мудрість, це значить слідувати здоровому глузду та бути нормальними, відповідальними батьками. Відмовитись від щеплень – означає паразитувати на тих, хто щеплений, на тих, хто своєю свідомістю не допустив епідемії того чи іншого небезпечного захворювання.